Досить багато водіїв транспортних засобів, особливо це стосується водіїв із невеликим стажем керування, вважають, що дорога буває слизькою лише взимку. Насправді це не так. Водії із значним стажем керування знають, що слизькість проїзної частини залежить як від пори року, так і різних погодних умов. Так, потрапляючи в ранкові або вечірні години в смугу туману, водій повинен знати, що суміш крапель води, дорожнього пилу, решток зносу шин транспортних засобів і масел утворюють на проїзній частині змащення, яке в декілька разів збільшує гальмовий шлях внаслідок різкого зниження коефіцієнта зчеплення шин із проїзною частиною. Така ж ситуація виникає, коли починається дощ (через деякий час дощ змиває змащення). Велику проблему для безпеки дорожнього руху створює в'їзд у таких умовах на брущате покриття проїзної частини. У літню спеку в'язка суміш виступає на поверхню асфальтобетонного покриття, а восени на проїзну частину дороги потрапляє бруд із польових доріг, опадає листя з придорожніх зелених насаджень (особливо в місцях, де дорога проходить через ліс), що навіть при невеликій вологості повітря створює серйозні проблеми для водіїв транспортних засобів. Особливу увагу необхідно приділяти проїзду повз будівельні майданчики, де, як правило, на проїзну частину вулиці (дороги) потрапляє в'язке і липке болото з низьким коефіцієнтом зчеплення, яке не тільки створює небезпеку заносу, а й після проїзду через налипання на шинах коліс утворює льодяну доріжку при подальшому гальмуванні. Залежно від цих факторів і застосовуються різні прийоми керування транспортним засобом.
Транспортний засіб контактує з поверхнею дороги через шини коліс, а зчіпні якості дорожнього покриття оцінюються коефіцієнтом зчеплення, який залежить від багатьох факторів: ступеня спрацьованості рисунка протектора шин, швидкості руху, виду і стану дорожнього покриття тощо. При зміні швидкості руху від ЗО до 120км/год на гладенькому, вологому цементобетонному покритті у випадку повністю заблокованих шин, що мають слабо зношений протектор, коефіцієнт зчеплення зменшується від 0,5 до 0,29. При швидкості руху 60км/год коефіцієнт поздовжнього зчеплення залежно від стану покриття становить: сухе шорстке покриття — 0,7 і більше, сухе гладке — 0,6, вологе — 0,5, мокре — 0,4-0,3, брудне — 0,2-0,3, обмерзле - 0,1-0,05.
Пам'ятайте! Гальмівний шлях легкового автомобіля при швидкості 50км/год на сухому асфальтобетонному покритті становить приблизно 20 м, на мокрому — 30м, на дорозі, вкритій укатаним снігом — 60 м, на обледенілій — 120 м.
Відповідно до цього повинна збільшуватись і безпечна дистанція між транспортними засобами.
Під час руху можливе стійке, нестійке і небезпечне співвідношення сили тяги і сили зчеплення в зоні замикання шин з проїзною частиною. Якщо сила тяги стає більшою, ніж сила зчеплення, рух стає небезпечним, оскільки шини транспортного засобу не чіпляються за покриття дороги. При нестійкому стані транспортний засіб може заносити навіть при відносно невеликій поперечній силі, а на слизькому покритті все силове замикання йде на інтенсивний розгін або гальмування, і транспортний засіб вже нічого не утримує від заносу.
Основними причинами заносу є: наїзд на предмет з низьким коефіцієнтом зчеплення, зіткнення з транспортним засобом або наїзд на перешкоду, виїзд на ділянку дороги з малим коефіцієнтом зчеплення і боковим вітром, невідповідність швидкості руху на повороті, при різкому гальмуванні якщо колісні гальма спрацьовують неоднаково тощо.
Для попередження заносу потрібно уникати різких прийомів керування не тільки педаллю гальмування, а й рульовим колесом і педалями подачі пального та зчеплення, а також уникати гальмування з одночасним поворотом рульового колеса.
Важливе значення для безпечної експлуатації автомобіля на дорогах із зниженим коефіцієнтом зчеплення має стан зношеності шин, тому на передні колеса треба встановлювати шини з менш зношеним протектором.
Водієві необхідно попередньо візуально виявити слизьку ділянку дороги, але не менш важливо визначити наскільки вона небезпечна і наскільки велике замикання в зоні контакту шин з дорогою.
Якщо немає поряд транспортних засобів, здатність автомобіля стійко рухатись слизькою дорогою можна перевірити, натиснувши різко на педаль гальмування, але необхідно слідкувати, щоб жодне з коліс не зірвалося в юз. Якщо є інші транспортні засоби, можна різко натиснути на педаль подачі пального: якщо ведучі колеса перейдуть в стан пробуксовування, то треба негайно зменшити подачу пального і, за необхідності, при невеликому заносі підправити траєкторію руху. У разі відсутності безпечної дистанції слизькість можна перевірити різко повернувши рульове колесо вбік і назад: якщо автомобіль не реагує на поворот, то це свідчить про відсутність силового замикання, а отже необхідно зменшити швидкість руху.
Пам'ятайте! Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Якщо треба зупинитися на слизькій дорозі, застосовують плавне гальмування. Існує два способи такого гальмування: перший — при ввімкненому зчепленні знімають ногу з педалі подачі пального і в момент майже повної зупинки автомобіля натискають на педаль зчеплення і вимикають передачу; другий — не натискаючи на педаль зчеплення, плавно натискають на педаль гальмування і роблять пружні рухи до зменшення швидкості руху, а в момент майже повної зупинки двигуна натискають на педаль зчеплення.
Розпочинають рух на слизькій дорозі поступово вмикаючи зчеплення і плавно натискаючи на педаль подачі пального, не допускаючи пробуксовування коліс і ривка. Коли автомобіль набирає достатньої інерції, плавно переходять на вищі передачі.
Повороти на слизькій дорозі, навіть досить плавні, треба виконувати без вимикання зчеплення і при швидкості руху вдвічі меншій, ніж під час руху по сухій дорозі. Слід пам'ятати, що виводити автомобіль з заносу, який розпочався, слід якомога раніше, оскільки в цей момент ще невелика швидкість бокового ковзання. Виводячи автомобіль із заносу, не треба чекати повного припинення руху його задньої частини, а щойно стає відчутним ефект від повороту рульового колеса, слід розпочинати його повертання назад для попередження заносу в іншу сторону.
Пам'ятайте! Під час заносу на слизькій дорозі негайно відпустіть гальма.
Схему керування задньоприводним автомобілем під час заносу показано на рис. 28.3.1.
Під час руху в прямолінійному напрямку (позиція 1) задню частину автомобіля починає заносити вліво (позиція 2), і він розвертається поперек дороги (позиція 3). Щоб вийти із заносу, необхідно не натискаючи на педалі зчеплення і гальмування, плавно зменшити подачу пального і плавно повертати рульове колесо вліво (позиція 4). Під дією зменшеної тягової сили на ведучі задні колеса і не загальмованих передніх керованих колесах автомобіль почне повертатися до прямолінійного руху (позиція 5). За допомогою рульового колеса необхідно вирівняти траєкторію. Проте якщо в позиції 3 занадто різко повернути рульове колесо і не стабілізувати напрямок руху, то може розпочатися занос у протилежному напрямку — вправо (позиція 6). Щоб вийти з заносу, повертають рульове колесо вправо (позиція 7) з наступним переходом на прямолінійний рух (позиція 8).
Оскільки на передньоприводних автомобілях тягова сила припадає на передні керовані колеса, то під час заносу такого автомобіля дії водія суттєво відрізняються від описаних вище тим, що необхідно не зменшувати подачу пального, а навпаки — збільшувати. Внаслідок цього передні колеса витягнуть автомобіль у напрямку руху.
Відпрацювання навичок виведення автомобіля з заносу треба проводити на спеціальних майданчиках із зменшеним коефіцієнтом зчеплення або взимку на засніжених майданчиках за умови дотримання безпеки дорожнього руху.
Ґрунтові узбіччя під час дощу покриваються слизькою плівкою, яка створює суттєву різницю в зчіпних якостях проїзної частини й узбіччя. Під час руху в таких умовах потрібно так керувати автомобілем, щоб праві колеса не попадали на нього. Якщо треба зупинитися на узбіччі, плавно знижують швидкість руху, гальмуючи двигуном, а потім з'їжджають на нього. Розпочавши рух з мокрого узбіччя доцільно, можна проїхати через калюжу, щоб змити з протектора шин болото.
За наявності на дорозі неглибоких калюж завчасно зменшують швидкість руху гальмуванням двигуном і уникають проїзду через них тільки правими або тільки лівими колесами, бо створюється односторонній опір, і через це може статися неочікуваний розворот автомобіля. Зрозуміло, що в цьому випадку треба збільшити зусилля рук, щоб утримати кермо автомобіля.
Після проїзду через глибоку калюжу різко зменшується ефективність гальм, оскільки вода, яка потрапила в гальмові барабани і диски, зменшує коефіцієнт тертя гальмових колодок до мінімуму. Тому після проїзду калюжі треба просушити гальма шляхом плавного натискання декілька разів на педаль гальмування.
Пам'ятайте! Просушувати гальма можна лише за відсутності перешкоди для руху.
Проїзд через калюжу на великій швидкості небезпечний ще й тим, що хвиля води може різко виплеснутися на вітрове скло і на певний час обмежити оглядовість, тому, під'їжджаючи до таких місць, необхідно завчасно ввімкнути склоочисники на безперервний режим роботи.
Під час невеликого дощу або при високій вологості за автомобілем (особливо за вантажним) утворюється своєрідний шлейф з води і дорожнього бруду, який потрапляючи на вітрове скло автомобіля, що рухається позаду, суттєво обмежує водієві оглядовість. Зважаючи на це, при наближенні до попутного автомобіля потрібно не лише ввімкнути склоочисники, які розітруть бруд по вітровому склу і зменшать оглядовість до мінімуму, а и попередньо змочити скло рідиною із склообмивачів. Таким самим чином необхідно діяти і при зустрічному роз'їзді.
При здійсненні обгону в таких умовах склоочисники повинні працювати в безперервному режимі.
Небезпекою для руху під час дощу є ефект аквапланування. Його суть полягає в тому, що вода не встигає витискатися з-під коліс транспортного засобу, утворюючи перед ним водяний клин. Внаслідок цього передні колеса можуть підніматися над проїзною частиною на декілька міліметрів і втрачати зчеплення з проїзною частиною. Швидкість, при якій виникає аквапланування, залежить від рисунка протектора, ступеня зношеності шин, якості дорожнього покриття, товщини шару води на проїзній частині та навантаження на передні колеса автомобіля. Основними ознаками аквапланування є відсутність коливань рульового колеса і не реагування на незначні повороти рульовим колесом. Для усунення цього явища необхідно зменшити подачу пального і швидкість руху без застосування гальмування.
Дорога зі снігом, який щойно випав, на перший погляд є безпечною, але під снігом можуть бути обледенілі ділянки. Під час снігопаду навіть при слабкому вітрі на дорозі можуть утворюватися наноси, перемети та заноси, переважно поза населеними пунктами в розривах зелених насаджень. Якщо вони невисокі, то їх можна проїжджати на швидкості за рахунок інерції, не допускаючи пробуксовування коліс. Якщо з першого разу занос проїхати не вдається, треба зупинитись, від'їхати назад і по вже прокладеній колії повторити спробу.
Пам'ятайте! Восени та навесні на ділянках в розривах зелених насаджень навіть при температурі +0-3° може утворюватися ожеледиця.
На необладнаних залізничних переїздах колії можуть опинитися нижче снігового покриття, що може спричинити зупинку і буксування. У таких випадках необхідно зупинитись, оглянути переїзд, і тільки після цього продовжити рух.
Взимку в населених пунктах перед перехрестями (особливо регульованими) і на зупинках маршрутних транспортних засобів утворюються обледеніння проїзної частини, які можуть бути непомітними під снігом. Під'їжджаючи до таких місць треба зменшити швидкість руху і збільшити дистанцію та інтервал.
Оскільки під час дощу, снігопаду суттєво забруднюються задні освітлювані пристрої, то необхідно ще з початку освоєння керування автомобілем виробити звичку періодично зупинятись і чистити їх.
Транспортний засіб контактує з поверхнею дороги через шини коліс, а зчіпні якості дорожнього покриття оцінюються коефіцієнтом зчеплення, який залежить від багатьох факторів: ступеня спрацьованості рисунка протектора шин, швидкості руху, виду і стану дорожнього покриття тощо. При зміні швидкості руху від ЗО до 120км/год на гладенькому, вологому цементобетонному покритті у випадку повністю заблокованих шин, що мають слабо зношений протектор, коефіцієнт зчеплення зменшується від 0,5 до 0,29. При швидкості руху 60км/год коефіцієнт поздовжнього зчеплення залежно від стану покриття становить: сухе шорстке покриття — 0,7 і більше, сухе гладке — 0,6, вологе — 0,5, мокре — 0,4-0,3, брудне — 0,2-0,3, обмерзле - 0,1-0,05.
Пам'ятайте! Гальмівний шлях легкового автомобіля при швидкості 50км/год на сухому асфальтобетонному покритті становить приблизно 20 м, на мокрому — 30м, на дорозі, вкритій укатаним снігом — 60 м, на обледенілій — 120 м.
Відповідно до цього повинна збільшуватись і безпечна дистанція між транспортними засобами.
Під час руху можливе стійке, нестійке і небезпечне співвідношення сили тяги і сили зчеплення в зоні замикання шин з проїзною частиною. Якщо сила тяги стає більшою, ніж сила зчеплення, рух стає небезпечним, оскільки шини транспортного засобу не чіпляються за покриття дороги. При нестійкому стані транспортний засіб може заносити навіть при відносно невеликій поперечній силі, а на слизькому покритті все силове замикання йде на інтенсивний розгін або гальмування, і транспортний засіб вже нічого не утримує від заносу.
Основними причинами заносу є: наїзд на предмет з низьким коефіцієнтом зчеплення, зіткнення з транспортним засобом або наїзд на перешкоду, виїзд на ділянку дороги з малим коефіцієнтом зчеплення і боковим вітром, невідповідність швидкості руху на повороті, при різкому гальмуванні якщо колісні гальма спрацьовують неоднаково тощо.
Для попередження заносу потрібно уникати різких прийомів керування не тільки педаллю гальмування, а й рульовим колесом і педалями подачі пального та зчеплення, а також уникати гальмування з одночасним поворотом рульового колеса.
Важливе значення для безпечної експлуатації автомобіля на дорогах із зниженим коефіцієнтом зчеплення має стан зношеності шин, тому на передні колеса треба встановлювати шини з менш зношеним протектором.
Водієві необхідно попередньо візуально виявити слизьку ділянку дороги, але не менш важливо визначити наскільки вона небезпечна і наскільки велике замикання в зоні контакту шин з дорогою.
Якщо немає поряд транспортних засобів, здатність автомобіля стійко рухатись слизькою дорогою можна перевірити, натиснувши різко на педаль гальмування, але необхідно слідкувати, щоб жодне з коліс не зірвалося в юз. Якщо є інші транспортні засоби, можна різко натиснути на педаль подачі пального: якщо ведучі колеса перейдуть в стан пробуксовування, то треба негайно зменшити подачу пального і, за необхідності, при невеликому заносі підправити траєкторію руху. У разі відсутності безпечної дистанції слизькість можна перевірити різко повернувши рульове колесо вбік і назад: якщо автомобіль не реагує на поворот, то це свідчить про відсутність силового замикання, а отже необхідно зменшити швидкість руху.
Пам'ятайте! Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Якщо треба зупинитися на слизькій дорозі, застосовують плавне гальмування. Існує два способи такого гальмування: перший — при ввімкненому зчепленні знімають ногу з педалі подачі пального і в момент майже повної зупинки автомобіля натискають на педаль зчеплення і вимикають передачу; другий — не натискаючи на педаль зчеплення, плавно натискають на педаль гальмування і роблять пружні рухи до зменшення швидкості руху, а в момент майже повної зупинки двигуна натискають на педаль зчеплення.
Розпочинають рух на слизькій дорозі поступово вмикаючи зчеплення і плавно натискаючи на педаль подачі пального, не допускаючи пробуксовування коліс і ривка. Коли автомобіль набирає достатньої інерції, плавно переходять на вищі передачі.
Повороти на слизькій дорозі, навіть досить плавні, треба виконувати без вимикання зчеплення і при швидкості руху вдвічі меншій, ніж під час руху по сухій дорозі. Слід пам'ятати, що виводити автомобіль з заносу, який розпочався, слід якомога раніше, оскільки в цей момент ще невелика швидкість бокового ковзання. Виводячи автомобіль із заносу, не треба чекати повного припинення руху його задньої частини, а щойно стає відчутним ефект від повороту рульового колеса, слід розпочинати його повертання назад для попередження заносу в іншу сторону.
Пам'ятайте! Під час заносу на слизькій дорозі негайно відпустіть гальма.
Під час руху в прямолінійному напрямку (позиція 1) задню частину автомобіля починає заносити вліво (позиція 2), і він розвертається поперек дороги (позиція 3). Щоб вийти із заносу, необхідно не натискаючи на педалі зчеплення і гальмування, плавно зменшити подачу пального і плавно повертати рульове колесо вліво (позиція 4). Під дією зменшеної тягової сили на ведучі задні колеса і не загальмованих передніх керованих колесах автомобіль почне повертатися до прямолінійного руху (позиція 5). За допомогою рульового колеса необхідно вирівняти траєкторію. Проте якщо в позиції 3 занадто різко повернути рульове колесо і не стабілізувати напрямок руху, то може розпочатися занос у протилежному напрямку — вправо (позиція 6). Щоб вийти з заносу, повертають рульове колесо вправо (позиція 7) з наступним переходом на прямолінійний рух (позиція 8).
Оскільки на передньоприводних автомобілях тягова сила припадає на передні керовані колеса, то під час заносу такого автомобіля дії водія суттєво відрізняються від описаних вище тим, що необхідно не зменшувати подачу пального, а навпаки — збільшувати. Внаслідок цього передні колеса витягнуть автомобіль у напрямку руху.
Відпрацювання навичок виведення автомобіля з заносу треба проводити на спеціальних майданчиках із зменшеним коефіцієнтом зчеплення або взимку на засніжених майданчиках за умови дотримання безпеки дорожнього руху.
Ґрунтові узбіччя під час дощу покриваються слизькою плівкою, яка створює суттєву різницю в зчіпних якостях проїзної частини й узбіччя. Під час руху в таких умовах потрібно так керувати автомобілем, щоб праві колеса не попадали на нього. Якщо треба зупинитися на узбіччі, плавно знижують швидкість руху, гальмуючи двигуном, а потім з'їжджають на нього. Розпочавши рух з мокрого узбіччя доцільно, можна проїхати через калюжу, щоб змити з протектора шин болото.
За наявності на дорозі неглибоких калюж завчасно зменшують швидкість руху гальмуванням двигуном і уникають проїзду через них тільки правими або тільки лівими колесами, бо створюється односторонній опір, і через це може статися неочікуваний розворот автомобіля. Зрозуміло, що в цьому випадку треба збільшити зусилля рук, щоб утримати кермо автомобіля.
Після проїзду через глибоку калюжу різко зменшується ефективність гальм, оскільки вода, яка потрапила в гальмові барабани і диски, зменшує коефіцієнт тертя гальмових колодок до мінімуму. Тому після проїзду калюжі треба просушити гальма шляхом плавного натискання декілька разів на педаль гальмування.
Пам'ятайте! Просушувати гальма можна лише за відсутності перешкоди для руху.
Проїзд через калюжу на великій швидкості небезпечний ще й тим, що хвиля води може різко виплеснутися на вітрове скло і на певний час обмежити оглядовість, тому, під'їжджаючи до таких місць, необхідно завчасно ввімкнути склоочисники на безперервний режим роботи.
Під час невеликого дощу або при високій вологості за автомобілем (особливо за вантажним) утворюється своєрідний шлейф з води і дорожнього бруду, який потрапляючи на вітрове скло автомобіля, що рухається позаду, суттєво обмежує водієві оглядовість. Зважаючи на це, при наближенні до попутного автомобіля потрібно не лише ввімкнути склоочисники, які розітруть бруд по вітровому склу і зменшать оглядовість до мінімуму, а и попередньо змочити скло рідиною із склообмивачів. Таким самим чином необхідно діяти і при зустрічному роз'їзді.
При здійсненні обгону в таких умовах склоочисники повинні працювати в безперервному режимі.
Небезпекою для руху під час дощу є ефект аквапланування. Його суть полягає в тому, що вода не встигає витискатися з-під коліс транспортного засобу, утворюючи перед ним водяний клин. Внаслідок цього передні колеса можуть підніматися над проїзною частиною на декілька міліметрів і втрачати зчеплення з проїзною частиною. Швидкість, при якій виникає аквапланування, залежить від рисунка протектора, ступеня зношеності шин, якості дорожнього покриття, товщини шару води на проїзній частині та навантаження на передні колеса автомобіля. Основними ознаками аквапланування є відсутність коливань рульового колеса і не реагування на незначні повороти рульовим колесом. Для усунення цього явища необхідно зменшити подачу пального і швидкість руху без застосування гальмування.
Дорога зі снігом, який щойно випав, на перший погляд є безпечною, але під снігом можуть бути обледенілі ділянки. Під час снігопаду навіть при слабкому вітрі на дорозі можуть утворюватися наноси, перемети та заноси, переважно поза населеними пунктами в розривах зелених насаджень. Якщо вони невисокі, то їх можна проїжджати на швидкості за рахунок інерції, не допускаючи пробуксовування коліс. Якщо з першого разу занос проїхати не вдається, треба зупинитись, від'їхати назад і по вже прокладеній колії повторити спробу.
Пам'ятайте! Восени та навесні на ділянках в розривах зелених насаджень навіть при температурі +0-3° може утворюватися ожеледиця.
На необладнаних залізничних переїздах колії можуть опинитися нижче снігового покриття, що може спричинити зупинку і буксування. У таких випадках необхідно зупинитись, оглянути переїзд, і тільки після цього продовжити рух.
Взимку в населених пунктах перед перехрестями (особливо регульованими) і на зупинках маршрутних транспортних засобів утворюються обледеніння проїзної частини, які можуть бути непомітними під снігом. Під'їжджаючи до таких місць треба зменшити швидкість руху і збільшити дистанцію та інтервал.
Оскільки під час дощу, снігопаду суттєво забруднюються задні освітлювані пристрої, то необхідно ще з початку освоєння керування автомобілем виробити звичку періодично зупинятись і чистити їх.
