Діагностування дає змогу оцінити технічний стан автомобіля в
цілому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання,
виявити несправності, для усунення яких потрібні регулювальні або ремонтні
роботи, а також прогнозувати ресурс автомобіля.
За часом проведення діагностування поділяють на: • періодичне
(здійснюється після певного пробігу автомобіля); • неперервне.
Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діагностування: •
перше (Д-1), • друге (Д-2). Під час Д-7, що, як правило, виконується перед ТО-1
і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які
забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. Під час
Д-2, що здебільшого здійснюється перед ТО-2, оцінюють технічний стан
агрегатів, вузлів і систем автомобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та
визначають, чи потрібен ремонт.
Засоби діагностування бувають: • зовнішні; • вбудовані.
Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомобіля.
До них належать: + стенди; + переносні прилади; + пересувні станції,
укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями.
Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобіля. Це
датчики та прилади на панелі приладів. їх використовують для неперервного або
досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані
засоби діагностування дають змогу водієві постійно контролювати стан гальмової
системи, витрату палива, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати
найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух
у разі аварійної ситуації.
