У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово
погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей, утомленості
матеріалу, з якого їх виготовлено, й т. ін. В автомобілі виникають різні
несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації. Для
запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їх автомобіль піддають
технічному обслуговуванню та ремонту.
Технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій
(операція) для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані під час
використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування. ТО
як профілактичний захід здійснюється примусово в плановому порядку через точно
встановлені періоди використання автомобіля.
За періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт
розрізняють такі види ТО автомобілів:- щоденне; -перше; - друге; -
сезонне.
Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) передбачає • контроль стану
автомобіля; • підтримання належного зовнішнього вигляду; • заправлення паливом,
мастильним матеріалом та охолодною рідиною. Для автомобілів зі спеціальними
кузовами в ЩТО входить санітарне оброблення кузова. ЩТО виконують після
закінчення роботи автомобіля або перед виїздом його на лінію. В разі зміни
водіїв на лінії автомобіль оглядають і перевіряють його технічний стан.
Перше (ТО-1) та друге (ТО-2) технічні обслуговування передбачають такі
роботи: • контрольно-діагностичні, • кріпильні, • регулювальні, • мастильні, •
інші, спрямовані на запобігання та виявлення несправностей автомобіля, зниження
інтенсивності спрацьовування його деталей, економію палива, мастильних
матеріалів, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, забезпечення
безвідмовної роботи автомобіля в межах установлених пробігів.
Періодичність ТО-1 і ТО-2 визначається пробігом автомобіля, що
встановлюється залежно від умов його експлуатації (табл. 1.2, 1.3). В
період обкатування нового автомобіля встановлюють менший пробіг між ТО-1 та
ТО-2.
Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконують двічі на рік для
підготування автомобілів до експлуатації в холодну й теплу пори року й, як
правило, суміщують з черговим технічним обслуговуванням. СТО передбачає: •
заміну сезонних сортів мастильних матеріалів і охолодних рідин; • промивання
відповідних систем; • установлення або зняття втеплювачів і приладів
передпускового підігрівання двигунів; • інші роботи.
Усі роботи, пов'язані зі ЩТО та ТО-1 рухомого складу, слід здійснювати у
міжзмінний час.
Для виконання технічного обслуговування на автотранспортних підприємствах
(АТП) є спеціально пристосовані й обладнані приміщення-профілакторії.
Залежно від виробничої площі АТП та обладнання профілакторію технічне
обслуговування організовується на тупикових постах або на потоковій лінії.
На невеликих АТП, де всі роботи, за винятком прибирання й миття, як правило,
виконуються на одному посту, технічне обслуговування організовують на тупикових
постах.
На великих АТП, де щоденно виконується багато технічних обслуговувань,
застосовують потоковий метод, за яким роботи, передбачені ТО, розподіляють на
кількох спеціалізованих, послідовно розташованих постах: прибирання, миття,
сушіння, кріпильних, регулювальних, електротехнічних робіт, мащення та шинних
робіт.
Прибирально-мийні роботи виконують уручну, механізованим, автоматизованим або
комбінованим способами.
Для ручного прибирання салону автомобілів та автобусів використовують
стаціонарні або переносні пилососи.
Ручне миття здійснюють за допомогою шланга з брандспойтом або мийного
пістолета струменем води низького (0,2...0,4 МПа) чи високого (1...2 МПа)
тиску.
Установки для механізованого миття автомобілів залежно від конструкції
робочого органа бувають: ¦ струминні; ¦ щіткові; ¦ струминно-щіткові.
У струминній установці вода або мийний розчин подається крізь сопло чи
форсунки, з'єднані зі шлангами або трубопроводами за допомогою колекторів. Такі
установки використовують переважно для миття вантажних автомобілів водою
та легкових — мийним розчином.
У щітковій установці за робочі органи правлять циліндричні обертові
щітки, до яких підводиться мийний розчин. Такі установки застосовують для миття
легкових автомобілів і автобусів.
За допомогою струминно-щіткових установок, до сопел яких подається
мийний розчин, миють легкові автомобілі, вантажні, автомобілі-фургони й
автобуси.
Автоматичні мийні установки починають працювати в момент наїзду
колеса автомобіля на важіль, умонтований у підлогу, або від фотоелемента, коли
автомобіль перегинає світловий промінь після опускання монети в касовий
апарат.
Комбіновані мийні установки складаються з пристрою для струминного
миття шасі та механізованої щіткової установки для миття зовнішніх частин кузова
автомобіля, Остання має гідравлічну частину, що призначається для подавання
мийної о розчину, й механічну, яка забезпечує миття автомобіля.
Вода після миття автомобіля збирається в міжколійну канаву, що має уклон у
бік приймального трапа, розташованого в центрі. Для очищення стічних вод пости
миття обладнують грязевідстійниками та оливопаливовловлювачами, принцип дії яких
ґрунтується на різниці густин води, механічних домішок та нафтопродуктів.
Ремонт — це сукупність організаційних і технічних заходів, що
здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобільного
транспорту й полягають в усуванні відмов і несправностей, які виникають під час
експлуатації або виявляються в ході ТО. Під час ремонту несправні агрегати,
вузли (складальні одиниці) й деталі замінюють справними, взятими з оборотного
фонду, а також виконують розбірні, регулювальні, складальні, слюсарні,
механічні, зварювальні, електромеханічні та інші роботи.
Ремонтні роботи виконують як у разі потреби, спричиненої відмовою або
несправністю, так і за планом через певний пробіг чи встановлений термін роботи
рухомого складу (запобіжний ремонт).
Запобіжний ремонт рекомендується насамперед для міських або міжміських
автобусів, автомобілів-таксі, автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежних
автомобілів, автомобілів-бензовозів, до яких ставляться підвищені вимоги щодо
забезпечення безпеки руху та безвідмовної роботи. Також слід здійснювати
запобіжний ремонт автомобілів, що працюють в однакових умовах. При цьому
спрощується визначення термінів заміни чи ремонту окремих деталей і вузлів для
запобігання відмовам під час роботи автомобілів па лінії та пов'язаних із ними
простоїв.
Планово-запобіжна система технічного обслуговування й ремонту дає змогу
своєчасно усунути причини появи різних несправностей, зменшити витрату запасних
деталей та обсяг ремонтних робіт, застосувати прогресивні методи ремонту й
відновлення деталей, скоротити час простою автомобілів, пов'язаного з ремонтом,
а отже, підвищити коефіцієнт технічної готовності.
Положенням про технічне обслуговування та ремонт рухомого складу
автомобільного транспорту передбачено два види ремонту:- поточний; -
капітальний.
Поточний ремонт (ПР), спрямований на усунення відмов і несправностей,
що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних
майстернях АТП і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих
несправних агрегатів, вузлів та деталей новими або відремонтованими, складання й
випробування.
Під час поточного ремонту агрегатів автомобіля несправності усувають заміною
або ремонтом окремих вузлів і деталей, крім базових. До базових деталей
належать: ¦ блок циліндрів двигуна; ¦ картери коробки передач, заднього
моста, рульового механізму; ¦ балка переднього моста; ¦ металевий каркас кузова
чи кабіни; ¦ поздовжні балки (лонжерони) рами.
Своєчасне проведення поточного ремонту дає змогу уникнути капітального
ремонту й збільшити міжремонтний пробіг автомобіля (термін служби агрегату).
Поточний ремонт має забезпечити безвідмовну роботу автомобіля до ТО-2.
Для скорочення часу перебування автомобіля в поточному ремонті його слід
проводити агрегатним методом, за яким несправні агрегати або такі, що потребують
капітального ремонту, замінюються справними, взятими з оборотного фонду.
Капітальний ремонт (КР) спрямований на відновлення частково або
повністю витраченого ресурсу автомобіля (агрегату), проводиться на спеціальних
АТП і передбачає повне розбирання автомобіля та його агрегатів, ремонт чи заміну
всіх несправних агрегатів, вузлів і деталей, у тому числі базових, а також
складання, регулювання та випробування. Ресурс автомобіля та його частин після
капітального ремонту має становити не менше ніж 80% ресурсу нового автомобіля.
Як правило, автомобіль підлягає одному капітальному ремонту.
Існують такі методи капітального ремонту: • індивідуальний; • агрегатний.
У разі застосування індивідуального методу з автомобіля знімають пошкоджені
агрегати, відновлюють їх і встановлюють на той самий автомобіль, який простоює
протягом усього часу ремонту. Цей метод застосовують дуже рідко.
Сутність агрегатного методу полягає в тому, що з автомобіля знімають
несправні агрегати, а замість них ставлять відремонтовані або нові, взяті з
оборотного фонду. Зняті з автомобіля агрегат, що потребують капітального
ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують
поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає
змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити
коефіцієнт технічної готовності й підвищити ефективність використаний
автомобільного парку.
Ремонт виконують на універсальних або спеціалізованих постах.
На універсальних постах здійснюються всі роботи з ремонту одного чи
кількох агрегатів, вузлів і систем автомобіля.
Доцільно спеціалізувати виробничі дільниці на виконанні робіт з ремонту
двигуна, коробок передач, електрообладнання, кузовів тощо. Вузька спеціалізація
ремонтних постів дає змогу застосовувати найпродуктивніші методи ремонту, типові
технологічні процеси, засоби механізації, поліпшувати якість і знижувати
собівартість ремонту автомобіля.
У разі експлуатації рухомого складу у відриві від АТП поточний ремонт
виконують з використанням пересувних ремонтних засобів, на станціях технічного
обслуговування або місцевих АТП
